четвер, 7 травня 2015 р.

Федоренко Є. ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Слов'янської міської ради

Федоренко Єлизавета
Загальноосвітня школа № 13
Слов'янської міської ради
                                                                                                                                                      

Уроки другої світовоі війни через 70 років

Напевно не має найбільшого подвигу ніж захистити свою державу, мати в собі сили подолати такий шлях та не втратити надію у перемогу.
Друга світова  війна стала спільним лихом для всіх мешканців України. Вона завдала дуже  великих втрат. На очах у дітей відбувалися жахливі речі. Фашистські загарбники винищували все на своєму шляху, не жаліючи нікого і нічого. Невдовзі відтоді, коли почалась війна наші землі встигли перетворитися в руїни.
Захищаючи державу у бій прямували всі: жінки, чоловіки і навіть діти. Таким прикладом є й Людмила Леонтьєвна, що  народилася у Слов’янську. Бажаючи допомогти  своїй державі вона додала собі 4 роки, в той час, коли їй було всього лише 14.
Відстоюючи інтереси, жертвуючи власним життям, ми відстояли честь нашої країни. Саме тим сміливцям, котрі йшли в бій ми завдячуємо свободою. Саме їх ми гордо називаємо героями. Тому ми маємо памятати про наших рятівників, бо тільки завдяки їм ми з вами живемо.
Переконана, що окрема, надзвичайно цікава сторінка – це роль України, українських хлопців та дівчат, в роки війни. На  мою думку ми надзвичайно мало знаємо про історію України в другій світовій війні, бо  ми і до сьогодні, напевно, не знаємо всіх тих подій, що спонукали до перемоги. Ми ще маємо, що досліджувати, що шукати та про що говорити.
Ми маємо памятати про героїчне  минуле нашої країни, бо це є наша історія. Це люди завдяки яким ми живемо. То ж наш з вами обовязок зробити  все, щоб їхні вчинки не були забуті. Щоб наші діти, внуки та правнуки розуміли цінність і користь тих подвигів, що й через десятки років чіпляють наші серця своєю відвагою і героїзмом.
Ми маємо памятати, щоб запобігти новим конфліктам, бо війна призводить до необоротних наслідків. Насамперед до втрати життя, до найціннішого, що має  людина. Війна є злим ворогом кожного народу. Вона, як і хвороба, приходить непомітно, зненацька, а боротьба з нею є  найважливішою у цей момент. І поки ти її не подолаєш спокійного життя не чекай.
Війна знищує країну й економічно. Люди не мають чого їсти, не мають де жити. Не здогадуються, що їх очікують завтра, бо вони не впевнені в тому, чи буде завтра їхня країна їхньою та чи будуть взагалі вони жити.
Після війни настають тяжкі роки. Ти починаєш будувати все з початку, а як ми знаємо «ламати-не будувати».



«Війна - таке несправедливе і дурне діло, що ті, які воюють, намагаються заглушити в собі голос совісті. »так висловився про війну Лев Миколайович Толстой і я багато в чому згодна з ним. Бо ж війна і справді безглузде діло за допомогою якої ніхто і ніколи не досягав успіхів. Бо тільки та людина не має совісті, яка може знищити іншу людину, зробити нестерпним життя мільйонів людей.
Якщо подивтися на фотографії 50-60 років, на людей від 15 і старше, то ми побачемо, що вони дорослі. Бо їм довелось подорослішати раніше ніж нам. Але вони радісні, бо війна скінчилась. Той хто жив післявоєнні роки-жив щасливо, на мою думку. Це не були солодкі роки, ні, але це були надзвичайні роки. Всупереч всьому люди раділи і сподівались, що все буде добре. Вони стримували свої сльози, відкидали свої власні інтереси, вони просто жили. За себе і всіх тих, хто не повернувся. Вони будували наше сучасне життя.
Війна це ще один спосіб, що змушує засумніватися в розумі людини. В тому наскільки важливе або нікчемне її існування.
Світ не повинен забувати жахи війни, розлуку, страждання і смерть мільйонів. Це було б злочином перед полеглими, злочин перед майбутнім. Обовязок всіх, хто живе на Землі - пам'ятати про війну, про героїзм і мужність, що пройшли її дорогами, борючись за мир.
Ми маємо пам’ятати наших ветеранів, ми маємо спілкуватися з ними, не тільки для того, щоб почути від них інформацію про війну, а просто, щоб вони розуміли, що їх не забули, що вони ще потрібні суспільству. Що їхні подвиги в наших серцях,  і що ми цінуємо зроблене ними.
 Ми не хочемо, щоб ветерани  знову бачили війну. Ми бажаємо їм мирного неба та довгих літ.

Список використаних джерел та літератури

1.http://tsytaty.ukrayinskoyu.pro/viynu.html
5.http://eva.ru/travel/programm/keyword.xhtml?keywordId=52485


Немає коментарів:

Дописати коментар