Валюженич
Олександр
учень 10 класу
Дзержинської міської ради ЗОШ I-III ступенів №9
УРОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЧЕРЕЗ 70 РОКІВ
70 років тому закінчилась найжахливіша та найкровопролитніша війна в історії
людства. Ця війна забрала багато життів, та дала людству багато уроків.
Проаналізувавши
літературу, пов’язану з Другою світовою війною, головним уроком, можна назвати
те, що людство повинно боротися за мир і не допустити початку Третьої світової.
Трагізм
війни у тому, що українцям довелося воювати не лише на боці своєї держави,
відстоювати права свого народу, свою мову, культуру й мораль, але й
воювати в чужих арміях [2].
Одним з
головних чинників, що кинули Європу у вир війни, було підписання 23 серпня
1939р. німецько-радянського пакту. Це одна з найдивовижніших угод в історії
людства, яку назвали пактом Молотова-Ріббентропа і яка дала зелене світло
Другій світовій війні, що коштувала українському народові величезних жертв і
страждань [2].
Тільки
згодом, восени 1989р., Другий з’їзд народних депутатів СРСР прийняв Постанову «
Про політичну і правову оцінку радянсько-німецького договору про ненапад від
1939року», в якій засудив ганебний зговір двох агресорів [2].
Другий урок
у тому, що світова спільнота не повинна допустити знову розвитку фашизму , а
також не допустити розвитку расизму у
світі.
Уроки Другої
світової війни політика окупаційної влади мала відверто расовий характер.
Панівною нацією мали бути німці [1].
Фашистську
владу лякала «біологічна сила» українців, яка нібито становила постійну загрозу
для Німеччини. У спеціальній директиві «Щодо проведення умиротворення на
Україні» від 28 червня 1942 р. командувача групи армій «Південь» говорилося: «У
разі виникнення сумнівів щодо правильності вибору заходів,що їх необхідно
вжити, треба виходити з того, що найжорстокіші заходи і є водночас найбільш
правильними" [1].
Наступним
уроком є те, що ми повинні пам’ятати історію, не забуваючи подвиги героїв, та
враховуючи помилки минулого, задля кращого майбутнього.
Одним з цих
подвигів часів Другої світової - є героїзм шахтарів Донбасу, які пішли до Одеси
у наступ на фашистів не маючи зброї! У них були лише шахтарські інструменти: лопати,
кирки, молотки та інші [3].
Ця подія
була показана у фільмі «подвиг Одеси»і була згадана у книзі І.І.Азарова. Під
час свого першого і останнього бою загинули майже усі шахтарі виконавши свою
присягу ліквідувати можливість прориву Румунських військ до Одеси. Вони йшли на
смерть не заради нагород та слави,а щоб захистити свою Батьківщину.6 травня
2010 року в Одесі було відкрито пам'ятник мужності і героїзму шахтарів Донбасу.
9 вересня того ж року,на кургані біля
Миколаївської дороги поставлено п’ятиметровий пам'ятник шахтарю у смугастій
тільняшці[3].
Наступний
урок - ми повинні поважати літніх людей, а також тих хто був учасником тих
подій, бо вони окрім свого безцінного досвіду дарували нам свободу від
фашистських загарбників, боролися за краще майбутнє своїх нащадків. З кожним
роком ветеранів Великої Вітчизняної стає все менше,і краще дізнатися про
жахливі події того часу стає все важче. Я поспілкувався з так званою«Дитиною
війни» Юлією Афанасьєвою Сергієнко.[4] На
початок війни їй було 11 років. Через війну вона втратила оселю, та увесь час
жила з матір'ю у незнайомих людей. Згодом вона оселилася у родині Кримських
Татар, де прожила до кінця війни. Також, я мав двох прадідів, їх звали Микола Андрійович
Валюженич і Федір Лаврентійович Димченко. Нажаль, з
прадідом Федором я не зміг поспілкуватись,бо він помер ще до мого народження,а
ось з Федором я спілкувався, коли був ще маленький.[5] Із розповіді батьків я
дізнався, що дід Федір під час війни був сапером, і під час одного з
розмінування втратив ногу. З розповіді
діда Миколи я пам'ятаю,що він був капітаном полку. Під час бою він із своїм
полком був оточеній великою кількістю ворогів,але під його керуванням вони
змогли перемогти,і за перемогу у нерівному бою йому було вручено орден «Олександра
Невського» [5].
Люди почали
розуміти, що на ворожнечу йде у відповідь ворожнеча. У войовничої держави
ніколи не буде все безхмарно. Іоан Дамаскін якось сказав: «люди які затівають війну, самі
втрапляють у свої сіті».
Я вважаю,що
людям потрібно розвивати не військову міць держав,а більше приділяти уваги
розвитку наукових досліджень, освіті, щоб
люди нарешті стали не просто домінуючим видом на планеті,а тими хто поважає усе
живе,бо ця планета наша, ще на довгі роки і ми не повинні разом із природою
винищувати собі подібних. Згодом, можливо, зникнуть расові і релігійні
конфлікти, і тоді люди зможуть зажити у мирі та злагоді.
СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.Грицак Я.
Й. Нарис історії України: формування модерної укр. нації 19-20ст.:[Навч.
посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. Фак.. вузів,
вчителів.]- К.: Генеза, 1996.-360с. –С.228-229.
2. Дмитрук
В. Г. Вони боролися за волю України. – Вид. 2-ге, зм. і доп. - Луцьк: ВАТ «
Волинська обласна друкарня», 2009.-724с. С.-643.
Немає коментарів:
Дописати коментар